12 липня – день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла.
Називають його святом Петра. У цей час у багатьох районах України
розпочинаються жнива. Звідси і походить народне вірування про те, що справа
святого Петра – «жито зажинати».
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони
орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого
свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї.
А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня пригощали усіх
мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка
називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і
Павло, мандруючи по світу їли «мандрики».
На другий день після Петра є теж свято, але невеличке, і називається воно
«Полупетра» або «Петрового батька».
Дзвінниця при церкві Св. Миколая є історичною та архітектурною пам’яткою, що охороняється законом.
Збудована в 1897р. за кошти Залокотчан. Тоді ж втановлено дзвони.
В 1986р. церква була закрита комуністичною владою. Двони підлягали
переплавленню на металобрухт.
Паламар Сеньків М.Т. із сином Миколою зняли дзвони і переховували їх з
1986р. і до відкриття церкви у 1988р.
Завдяки паламареві Сеньківу, якого переслідували органи КДБ, збережено
дзвони, як історичну пам’ятку і релігійну спадщину громади с. Залокоть для
парафіян нинішнього покоління.
